Список літератури є частиною будь-якої дослідницької роботи, його подають після основного тексту. Список інформує про використані і цитовані документи та надає найважливішу бібліографічну інформацію за темою наукової роботи про книги, статті, дисертації та інші джерела, використані автором у роботі, підтверджує достовірність і точність запозичень: цитати, факти, таблиці, схеми, карти та ін., на основі яких будується дослідження.
У список варто включати усі матеріали, які були прочитані, переглянуті, проаналізовані. Бажано виявляти джерела якомога повніше, пам'ятаючи, що бібліографічний список до наукової роботи – це підсумок вивчення проблеми і передумова подальших наукових досліджень. Особливу увагу потрібно приділити відображенню літератури останніх 3–5 років, як показнику інформованості автора про сучасний стан досліджуваної теми.
Список використаної літератури є бібліографічним посібником, тому кожний включений до списку документ повинен бути описаний відповідно стандартів.
Бібліографічний опис – множина записаних за певними правилами бібліографічних даних, що ідентифікують документ, тобто це сукупність даних про документ (його частину або групу документів), що дозволяють ідентифікувати видання, а також отримати уявлення про його зміст, читацьке призначення, обсяг, довідковий апарат тощо.
Бібліографічний опис документів здійснюється за:
- ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання»;
- ДСТУ 8302:2015 «Інформація та документація. Бібліографічне посилання. Загальні положення та правила складання»;
- ДСТУ 3582–97 «Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила»;
Всі бібліографічні записи в бібліографічних списках рекомендується нумерувати, що дає уяву про розміри списку, полегшує його використання. Нумерація є суцільною для всього бібліографічного списку, номер ставиться перед бібліографічним записом і відокремлюється від нього крапкою.
При складанні списку літератури можливі різні способи розстановки бібліографічних описів джерел: алфавітний, хронологічний, систематичний, нумераційний (в порядку першого згадування публікацій у тексті роботи).
Найчастіше використовується алфавітна розстановка, тобто в алфавіті прізвищ авторів і заголовків, якщо автор не зазначений чи авторів більше трьох. Вказані у списку публікації подають в наступному порядку:
- роботи вітчизняних авторів, надрукованих українською мовою в загальному алфавіті;
- твори вітчизняних та іноземних авторів іноземними мовами, спочатку латинський алфавіт, потім східні мови, якщо є.
При використанні в тексті цитат чи довільного переказу змісту творів інших авторів, обов’язково потрібно робити посилання, вказуючи в тексті в квадратних дужках номер бібліографічного запису зі списку літератури та сторінку цитування. Наприклад: [128, с. 287].
Нижче прикріплюємо зразки бібліографічних описів:
- Приклади оформлення бібліографічного опису для списку використаних джерел за ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Бібліографічний запис, бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання»
- Приклади оформлення бібліографічного опису для списку використаних джерел у наукових роботах (з урахуванням нормативних положень Національного стандарту України ДСТУ 8302:2015 Інформація та документація. Бібліографічне посилання. Загальні положення та правила складання)