Благословенна українська земля завжди була щедра на таланти…
І в нашій області живе та працює талановита людина, поет, член Національної спілки письменників України Петро Миколайович Поліщук.
Наукова бібліотека організувала творчу зустріч студентів першого курсу природничо-географічного факультету з талановитим земляком, на якій присутні мали змогу познайомитись з творчістю поета. Зустріч наповнилася надзвичайно цікавими розповідями автора та відповідями на запитання, поставленими студентами.
Благословенна українська земля завжди була щедра на таланти…
І в нашій області живе та працює талановита людина, поет, член Національної спілки письменників України Петро Миколайович Поліщук.
Наукова бібліотека організувала творчу зустріч студентів першого курсу природничо-географічного факультету з талановитим земляком, на якій присутні мали змогу познайомитись з творчістю поета. Зустріч наповнилася надзвичайно цікавими розповідями автора та відповідями на запитання, поставленими студентами.
Петро Миколайович має величезну силу слова, дар, який не дає пройти повз його поезію. Він автор дванадцяти збірок віршів, в яких поетичним словом підносить на високий рівень почуття кохання. Його вірші – це одкровення душі поета, а зацікавлення мистецтвом слова давно перейшло у його спосіб життя. Поетичною сповіддю лягають на папір його роздуми, доторкаючись до найвразливіших струн душі, знаходячи унісонних читачів. У 2002-му році за поетичну збірку «Любосвіт» поет був удостоєний літературно-мистецької премії «Берег надії» імені Василя Симоненка. У 2006-му автор став лауреатом літературної премії імені Бориса Нечерди за збірку поезій «Май… „Софіївка“… Жасмин».
Петро Поліщук декламував багато віршів, коментуючи їх зміст. Як гарно звучать твори із вуст поета! Мелодійно, душевно, благословенням лягають на душу, одухотворяють, вкладаючи нові думки, вливаючи нові яскраві фарби в повсякденність.
Щиро дякуємо Петру Миколайовичу за подаровані книги для бібліотеки – збірки віршів: «Оглянься», його перша книжка (1999 р.), «Любов» (2007 р.), «Погляд», «Недолюбини» (2013 р.).
Усім, хто любить поетичне слово, пропонуємо декілька віршів поета:
Роздуми
О час, він міняє на світі усе,
Це, може, остання надія для нас,
З собою він радість і горе несе,
Ми - воїни ті, які змінюють час.
Художники ми, бо малюємо шлях,
Поети, які сторінки життя написали.
Ми - воїни ті, що лягли на полях,
Ми - воїни ті, що ще зброю не склали.
Життя - це війна, кожен день немов бій,
Війна для нас тінь, а в боях ми солдати,
О куле холодна, мій подих зігрій,
Полеглих багато... кого нам підняти?
Було так і буде, бо це назавжди,
Ми вже не побачимо свого лиця,
Бо є безкінечність, ми йдемо туди,
Ми - воїни ті, які йдуть до кінця.
***
Що вогонь за собою лишає?
Вогонь залишає лиш прах.
У чому весь біль, хто з нас знає?
А весь біль у наших словах.
А що на кінці всіх доріг?
Це все може тільки лиш сон?
Який я побачу поріг,
Кому я віддамся в полон?
Якщо смерть - початок життя,
Життя, де все можемо мати,
З якого нема вороття -
Чому я не хочу вмирати?
Яке воно буде вже там?
Загине душа в темноті -
І волі не буде словам?
Та це невідомо мені.
А може лиш світло там буде?
Промінням любові із неба,
Теплом мені ляже на груди...
Невже чогось більшого треба?
Кому треба душу віддати -
Цей вибір лишився за нами,
Щоб світло за руку взяти.
Гріхи не замолиш словами.
***
За руки стомлені візьми
Та з тіла позривай кайдани,
І камінь рабства розколи,
Який лишив страшенні рани.
Рабам зміни ти майбуття,
Бо дні проводять у скорботі,
Щоб втілити могли в життя
Надію мертвих патріотів.
Ми як усі, ми також люди,
Чому нам чинять стільки болю?
І біль цей притискає груди,
Та ми здобудемо ще волю.
Та наш козацький сильний рід
Завжди боровся за свободу.
Хто нам приносить стільки бід,
Хто України нищить вроду?
Бо ми давно уже здались,
В бою великім зброю склали.
Народ великий, подивись -
Брати нам ворогами стали.
Коли вже мир ввійде в серця,
Та скільки крові ще проллється?
Ми всі чекаємо кінця
Й того, хто в правді присягнеться.