Знову і знову ми читаємо вірші геніального поета українського народу і вкотре черпаємо сили і надії. З глибин минулого шле Шевченко свої заповіти синам рідної землі:
Свою Україну любіть,
Любіть її... Во время люте,
В останню тяжкую минуту
За неї Господа моліть.
Знову і знову ми читаємо вірші геніального поета українського народу і вкотре черпаємо сили і надії. З глибин минулого шле Шевченко свої заповіти синам рідної землі:
Свою Україну любіть,
Любіть її... Во время люте,
В останню тяжкую минуту
За неї Господа моліть.
Словом огненним обпікає промерзлі наші душі та надихає на благородні помисли і діла. Тарас Шевченко вчить любові до України, ненависті до її ворогів та негідних синів самої України.
У читальному залі №1 на шевченківське свято зібралися шанувальники поезії природничо-географічного факультету, викладачі, студенти та бібліотекарі. Звучали вірші у виконанні студентів Рудої Софії (21 гр.), Сімоник Юлі (21 гр.), Давидюк Тетяни (21 гр.), Терновської Вікторії (31 гр.), Моргачової Насті (11 гр.), Коваль Надії (14 гр.), Будько Уляни (11 гр.), Джоги Анни (11 гр.), Бойко Тетяни (11 гр.), бібліотекаря Караджієвої Сніжани. Активну участь у заході взяли Плива Настя (24 гр.) та Шевчук Ігор. З настановчими словами вшанувати пам'ять геніального поета, відчути його невмируще слово серцем, повірити йому, звернувся до присутніх декан природничо-географічного факультету Якимчук Руслан Андрійович.
Так сталося, що Шевченко волею історії ототожнений з Україною і разом з буттям рідної держави продовжується нею, вбираючи в себе нові дні й новий досвід народу, відгукуючись на нові болі та думи. Тож, українці повинні завжди пам’ятати великого сина – Тараса Григоровича Шевченка.
