Цей вірш про війну. Війну, яка приходить зненацька, з якою неможливо домовитись, яка не має серця і яку під силу здолати тільки разом. На тлі останніх подій в Україні цей поетичний твір  дуже актуальний. Він вражає до глибини душі, викликає сльози, змушує замислитися над важливими життєвими питаннями.

До вашого ознайомлення пропонуємо творчий доробок студента інституту соціальної та економічної освіти В. Остроголового  «Іде війна…»

Цей вірш про війну. Війну, яка приходить зненацька, з якою неможливо домовитись, яка не має серця і яку під силу здолати тільки разом. На тлі останніх подій в Україні цей поетичний твір  дуже актуальний. Він вражає до глибини душі, викликає сльози, змушує замислитися над важливими життєвими питаннями.

До вашого ознайомлення пропонуємо творчий доробок студента інституту соціальної та економічної освіти В. Остроголового  «Іде війна…»

Іде війна, сидить дитинка біля мами,

і просить: «Мамочко, матусенько проснись».

Та плаче донечка,

але її сльозами матусеньку вже не вернуть.

Ішов солдат там недалеко біля брами.

Побачив це і підійшов, провірив пульс тієї дами.

Промовив дівчині: «Немає уже мами.

Вона завжди буде з тобою в серці і думками

На небі чистому, і без війни.

В ночі ласкатиме тебе своїми ніжними руками,

але її ти зараз відпусти».

І встала дівчинка маленька,

матусеньку поцілувала,

солдата чуйного так міцно обійняла,

що більш із рук його не випускала.

І бачив він в ній свою дитину,

яку забрала теж війна,

І тішив він її в лиху годину,

вона ж давала йому снаги до життя.