З нагоди вшанування пам’яті загиблих під Крутами працівник читального залу №3 бібліотеки

УДПУ імені Павла Тичини підготував книжкову виставку «Спомини про бій під Крутами», яка у всіх деталях висвітлює страшні події того нелегкого історичного періоду.

Запрошуємо всіх ознайомитися із добіркою літератури, об’єднаною однією темою – Крути.

З нагоди вшанування пам’яті загиблих під Крутами працівник читального залу №3 бібліотеки

УДПУ імені Павла Тичини підготував книжкову виставку «Спомини про бій під Крутами», яка у всіх деталях висвітлює страшні події того нелегкого історичного періоду.

Запрошуємо всіх ознайомитися із добіркою літератури, об’єднаною однією темою – Крути.

Утворення Української Народної Республіки (ІІІ-й Універсал 20.11.1917) та проголошення її незалежності (IV-й Універсал 22.01.1918) створили шанс для відновлення втраченої державності. Однак умови були вкрай несприятливі. Більшовики вимагали легалізувати більшовицькі військові загони в Україні й припинити їхнє роззброєння. 18 грудня 1917 року, не дочекавшись відповіді від українського уряду, Раднарком оголосив війну. Український уряд не зміг створити повноцінного війська. Створення війська почалося лише в грудні 1917-го – січні 1918-го. У газетах, які видавалися в Києві, публікувалися заклики вступати до Гайдамацького коша Слобідської України. Вже 5 січня 2018 року на зборах студентів Київського університету Св.Володимира і Українського народного університету було ухвалено створення студентського куреня, куди записувалася патріотична молодь.

Бій під Крутами 29 січня 1918 року був одним з епізодів Першої російсько-української війни. 24–27 січня 1918 року запеклі бої розгорнулись за станцію Бахмач. Оборона цього міста є однією з героїчних і маловідомих сторінок в історії визвольної боротьби українського народу.

Радянське військо вело наступ на Київ з боку Бахмача. У бою під Крутами з російського боку брали участь 4-6 тис. бійців. Українські війська змушені були залишити Бахмач і відступити до станції Крути, що на перегоні між Бахмачем і Ніжином. На підкріплення українських частин в Крути було направлено Першу Українську юнкерську школу ім. Б. Хмельницького у складі чотирьох сотень (400–450 курсантів та 20 старшин (офіцерів)). До юнаків школи приєдналась перша сотня (116–130 осіб) новоствореного добровольчого Помічного Студентського куреня січових стрільців.

Впродовж усього дня вони вели бій за станцію з більшовицькими військами, загальною чисельністю понад 3000 осіб, в їх числі 400 балтійських матросів. Усі добре озброєні і з артилерією. Командир студентської сотні сотник Омельченко постійно залишався при сотні, поки не був тяжко поранений і віднесений до лазарету. Він помер дорогою до Києва.Після запеклого багатогодинного бою, користуючись присмерком, українські війська організовано відступили зі станції Крути до своїх ешелонів. 27 студентів та гімназистів під час відступу, заблукавши в темряві, потрапили у полон.

За свідченнями очевидців, з полонених спочатку знущалися, а потім розстріляли. Учень 7-го класу Григорій Піпський зі Старосамбірщини перед розстрілом перший почав співати «Ще не вмерла Україна» і решта студентів підтримали спів.

Внаслідок того бою наступ російських військ було зупинено на декілька днів, і це було надзвичайно важливо, оскільки в цей час уряд Української Народної Республіки проводив переговори з державами Четвертного союзу (Німеччина, Австро-Угорщина, Болгарія і Туреччина) у Брест-Литовському, які закінчилися 9 лютого 1918 року підписанням Брест-Литовського мирного договору – по суті, першого договору, який визнавав УНР як самостійну державу, суб’єкт міжнародних відносин. У березні 1918 року мирний договір із країнами Четвертного союзу підписала делегація Російської Соціалістичної Федеративної Радянської Республіки. Росіяни зобов’язувались визнати право українського народу на самовизначення, законність влади Центральної Ради на території України.